Історія українського війська.

Історія українського війська. Две книги в 3-х частях. Автори Крипякевич, Гнатевич. Видання  Iвана Тиктора Львiв 1936 Репринтне видання Киiв 1992

Автори: IванКрипякевич, Богдан Гнатевич. при сотрудничестве: Зенон Стефанів, Осип Думін, Святослав Шрамченко.

Год выпуска 1992

Сохранность Как новая

Язык издания Украинский

Формат издания 160х235 мм (увеличенный формат)

Количество страниц 574

ISBN 5-7770-040

Тираж  50 000

Издательство: Киев. Памятки Украины

Репринтное издание

Переплет Мягкий переплет

Иллюстрации: 333 черно-белые

Вес , г 726

Год выпуска 1992

У той час, коли внаслідок необґрунтованих широкомасштабних репресій щодо академічних установ і представників української науки серйозні історичні дослідження в Радянській Україні практично припинилися (30-ті роки нашого століття), на західноукраїнських землях виник проект видання серії настільних, великих за обсягом, щедро ілюстрованих науково-популярних книг, в яких досить докладно було б викладено найважливіші відомості з різних ділянок українознавства у історичному аспекті. Для того, щоб розповсюдити ці видання серед широких кіл громадськості, в основному, не дуже то й заможної (тим більше в роки економічної кризи), видавець Іван Тиктор (1896 р. нар.), власник видавничого концерну «Українська преса» у Львові (концерн видавав газети «Новий час», «Народна справа», «Наш прапор», «Наш лемко», журнали «Дзвіночок» і «Комар», три серії щорічних календарів-альманахів, а також щомісячну «Українську бібліотеку» белетристичного змісту), вирішив видавати ці настільні книги щомісячними зошитами по 3 друковані аркуші (48 стор. друку) кожний. Таким «журнальним способом» побачили світ: «Велика історія України від найдавніших часів до 1923 р.» (Львів, 1934–1935; упорядник М. Голубець), «Історія українського війська» (1935–1936), «Історія української культури» (1937); з великими розвідками про побут, літературу, мистецтво, театр і музику таких авторів, як І. Крип’якевич, В. Радзикевич, М. Голубець, С. Чарнецький та В. Барвінський) і «Всесвітня історія» (1938–1939, під редакцією І. Крип’якевича; видання не закінчено через вибух Другої світової війни). Вони швидко здобули велику популярність.

 Науковою душею цілої серії, що отримало назву «Історичної бібліотеки», був відомий український історик, в той час викладач гімназії, згодом професор Богословської академії у Львові, Іван Крип’якевич. Він був редактором і основним автором усіх чотирьох книжок. Великий талант історика – одночасно досвідченого вченого і заслуженого популяризатора – наклав специфічний відбиток на серію настільних книг І. Тиктора. Чітка систематична схема викладу наукового матеріалу, доступна мова, достовірний ілюстративний матеріал – характерні риси «Історичної бібліотеки».
Видання «Історії українського війська» окремими зошитами почалося у жовтні 1935 р. та закінчилося у вересні 1936 р. Книга побачила світ тиражем 12 тис. примірників, з яких, через важкі випробування, які настали для української книжки у 40–50-х pp., дійшло до нашого часу лише кілька десятків, збережених, зрештою, переважно за кордоном. Обгортки зошитів та палітурка роботи Миколи Бутовича (1895–1961) – кращі зразки тогочасної української книжкової графіки. Цікаво, що акуратні передплатники газети «Новий час» отримували зошити «Історії українського війська» безплатно.
Основним автором «Історії українського війська» став Іван Крип’якевич (1886–1967), пізніше професор Львівського університету ім. І. Франка та академік Академії наук УРСР. Йому належать дві перші частини: «Військо княжих часів» та «Запорозьке військо», а також загальна концепція видання. Перші нариси, повідомлення, статті з історії військової справи І. Крип’якевич почав публікувати ще наприкінці 20-х pp. (це незалежно від військово-історичних екскурсів у його загальноісторичних працях). Дві перші частини «Історії українського війська» стали підсумком багаторічних досліджень, підсумком, у якому він не мав попередників і, як досі (саме в плані мілітарної, а не загальнополітичної історії княжої та козацької доби в цілому), не має послідовників.
               Над третьою частиною «Збройні сили сучасної доби» працювало чотири автори – всі учасники описаних ними подій 1914–1921 pp., що й подекуди наклало відбиток суб’єктивізму. Основний автор – Богдан Гнатевич (р. нар. 1892), в минулому сотник Українських Січових Стрільців, начальник вишколу (військової підготовчої школи) Січових Стрільців у Білій Церкві 1918 р. та начальник оперативного відділу штабу І корпусу Української Галицької Армії 1919 р. Б. Гнатевич був автором військових підручників (наприклад, «Правильник науки в метанню ручними гранатами». Відень, 1919). Нариси про УСС, УГА та об’єднані армії, які Б. Гнатевич помістив у «Історії українського війська» – це основний доробок його життя, як військового історика.

Зенон Стефанів (1902–1976, помер на еміграції в США), колишній хорунжий УГА, за професією журналіст та військовий історик, автор спогадів «Від Слов’янська до Тухолі» (Львів, 1937), нарисів і досліджень «Українські збройні сили в 1917–1921 pp.», ч. 1 (Коломия, 1934), «Коротка історія українського війська», ч. 1–3 (Львів, 1937–1938), писав у «Історії українського війська» про військові сили Центральної Ради і Гетьманщини.

 Осип Думін (1893–1945, дата смерті непевна, пропав без сліду в оточеному радянськими військами Кенігсберзі), колишній сотник Січових Стрільців, командир полку Січових Стрільців 1918–1919 pp., отаман повстанського загону на Трипільщині 1920–1921 pp., фаховий військовий історик, науковий співробітник Інституту для східних студій у Кенігсберзі, автор спогадів, що друкувалися у львівських журналах 30-х pp., а також сумлінних військово-історичних досліджень «Нарис історії українсько-польської війни 1918–1919» (Львів, 1933, під псевдонімом Антін Крезуб; репринт Нью-Йорк, 1966), «Історія легіону Українських Січових Стрільців 1914–1918» (Львів, 1936), написав для «Історії українського війська» підрозділ про бої УГА за Львів і Перемишль.

 Врешті четвертий автор – Святослав Шрамченко (1893–1953, помер на еміграції в США), син відомого етнографа з Чернігівщини Олександра, професійний військовий моряк, в минулому член Військово-революційного штабу Балтійського флоту 1917 p., капітан-лейтенант Українського державного флоту 1918–1919 pp., начальник організаційного відділу морського генерального штабу 1920 p., автор багатьох статей з історії флоту, писав про нього також на сторінках «Історії українського війська».

Іван Тиктор, що емігрував у післявоєнні роки до Вінніпега (Канада), заснував там у 1948 р. видавництво «Клуб приятелів української книжки», під фірмою якого перевидав репринтом три свої львівські настільні книги («Велику історію України від найдавніших часів до 1923 р.», «Історію українського війська» та «Історію української культури»).

 У 1990 p., заходами Української центральної інформаційної служби та за фінансовою допомогою Краєвої управи Спілки української молоді в Канаді, побачило світ третє, часткове, також репринтне видання «Історії українського війська», форматом наполовину меншим від оригінального. До цього репринту включено лише третю частину. 

Військо княжих часів
Слов’яни та варяги
Княжа доба. – Слов’яни. – Слов’янське військо. – Городи. – Варяги. – Варязьке військо. – Значіння варягів для України.
Дружина й вої
Дружина. – Князь і дружина. – Утримання дружини. – Старша дружина й отроки-дітські. – Вої. – Чорні клобуки. – Бродники та берладники.
Зброя й боєві формації
Охоронна зброя. – Зачіпна зброя. – Оружники. – Стрільці. – Піхота. – Початки кінноти. – Коні. – Лицарські вправи.
Приготова до війни
Війна й мир. – Командування. – Мобілізація. – Число війська. – Полки. – Військові відзнаки. – Обоз. – Похід.
Військо в бою
Приготовання до бою. – Боєвий лад. – Бій. – Тактика варягів. – Тактика тяжкозбройної піхоти. – Тактика тяжкої кінноти. – Тактика легкої кінноти. – Галицька тактика XIII в. – Перемога.
Укріплення
Земляні укріплення. – Будова городів. – Княжі городи. – Заборола і ворота. – Внутрішні укріплення. Вежі. – Облога й воєнні машини. – Погряничні вали.
Фльота та морські походи
Початки мореплавства. – Українські кораблі. – Дніпрова фльота. – Перші походи на Чорне Море. – Походи Олега й Ігоря. – Останній похід на Царгород. – Походи на Каспій.
Війни за княжих часів
Війни зі Сходом та з Візантією. – Війни з Угорщиною. – Війна з Польщею. – Походи на Польщу. – В союзі з Польщею. – Походи на Чехію й Австрію. – Боротьба з Литвою.
Степові походи
Печеніги й торки. – Половці. Походи Володимира Мономаха. – Похід Ігоря Святославича. – Останні половецькі війни. – Татари на Україні. – Данило в боротьбі з татарами.
Характеристика княжих часів
Стратегія. – Полководці. – Лицарство. – Військо й держава. – Україна й Европа.
Запорозьке військо
Під Литвою та Польщею
Боротьба за західні землі. – Під литовськими прапорами. – Військовий устрій Литви. – Устрій війська в Галичині XIV–XV в. – Збройні рухи XV–XVI в. – Устрій польського війська. Кіннота.
Нова зброя та укріплення
Стара зброя. – Порох і початки артилерії. – Артилерія XVI–XVII в. – Гарматній виряд. – Рушниці. – Дерев’яні замки. – Муровані замки.
В боротьбі з татарами
Перемога Литви. – Кримська орда. – Татарське військо. – Тактика татар. – Костянтин Острозький. – Боротьба з татарами в XVI в.
Початки козацького війська
Доба козаччини. – Перші козаки. – Початки Січі. – Реєстрові козаки. – Козацькі охотники. – Перші війни з козаками.
В мирі та у війні з Польщею
Петро Конашевич Сагайдачний. – Під Москвою та під Хотином. – Куруківська війна 1625 р. – Реєстрові й випищики. – Походи на Крим. – Морські походи. – Війни з поляками. – 1630–1638 pp.
Повстання Богдана Хмельницького
Богдан Хмельницький. – Початки повстання. – Жовті Води і Корсунь. – Народне повстання. – Пилявці.
Війни Хмельницького
Зборівська перемога. – Берестечко й Батіг. – Молдавські походи. – Війна з Польщею 1653–1655 pp. – Рейд Антона Ждановича.
Гетьманщина
Іван Виговський. – Початки Руїни. – Петро Дорошенко. – Занепад козаччини на Правобережжі. – Розвиток війська на Лівобережжі.
Занепад козацького війська
Іван Мазепа. – Війна з Московщиною. Полтава. – Занепад Гетьманщини. – Запорожжа. – У боротьбі з Москвою. – Кінець запорозького війська. – Слобідщина.
Організація козацького війська
Запорозьке військо. – Козацька рада. – Військова старшина. – Вибори старшини. – Військові ранги. – Військові відзнаки. – Корогви.
Зброя і формації
Число війська. – Реєстрові козаки. – «Охотне» військо. – Поділ війська. – Зброя. – Одяг. – Військові вправи. – Утримання війська.
Військо у бою
Похід. – Бій. Табор. – Бій кінноти. – Тактика піхоти. – Артилерія. – Замки й фортифікації. – Запорозька Січ. – Фльота. – Бій на морю. – Козацький побут. – Розвиток козацького війська. – Тип війська. – Моральні цінності. – Галицькі організації 1848–49 pp.
Збройні сили сучасної доби
Українські січові стрільці
Початки У. С. С. і перші походи
Початки стрілецької організації. – Мобілізація У. С. С. – У. С. С. у Стрию й на Закарпатті. – Перші бої. – На партизанці. Двацятки. – Офензива в жовтні 1914 р. – Зимовий похід у Карпатах. Стежна служба.
Офензива в 1915 р.
Січнева офензива 1915 р. – Сотня сот. К. Гутковського. – Реорганізація лєгіону. – Бої за Маківку. – Бої за Болехів. – Бої за Галич і переправу через Дністер. – Бій під Заваловом. – Бої над Стрипою. – Бій під Семиківцями. – В Соснові й на Веселій над Стрипою.
Бої над Золотою Липою
Бої в обороні Бережан. Лисоня. – Бої на Диких Ланах і в Потуторах. – Гуцульська сотня. – Російська революція. Бій під Конюхами. – Похід до Збруча.
Організація У. С. С.
Розвиток організації У. С. С. – Організація боєвих формацій. – Помічні формації. – Формації У С. С. в етапі і запіллі дієвої армії. Вишкіл У. С. С. Організація. – Кіш У. С. С. – Пресова Кватира і Боєва Управа. – Загальна характеристика.
Військові сили часів Центральної Ради
Початки українського військового руху
З тюрми народів на волю. – Початки українського військового руху в російській армії. – Укр. військові організації в Києві. – Військові віча, маніфестації та організації. – Перший український полк. – Перший Всеукраїнський Військовий З’їзд. – Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд. – Укр. Генеральний Військовий Комітет. – Третій Всеукраїнський Військовий З’їзд. – Українізація частин російської армії. Український національний рух у російських частинах. – І. Укр. Корпус. – II. Укр. Корпус. – Инші українізовані відділи.
Озброєні сили Української Народньої Республики
Збройні сили України з початком війни з Московщиною. – Вільне Козацтво. Організація. – Вільне Козацтво в боротьбі з московськими большевиками. – Початок регулярної армії. Запорозький корпус. – Січові Стрільці. – Військові формації з полонених. Синя дивізія. – Вищі військові установи. Улад армії.
Напередодні війни з Московщиною
На шляху до суверенности. – Большевицький переворот у Московщині і його наслідки в Україні. – Розвал російської армії. Анархія в Україні. – Взаємини з державами Антанти. – Мирові переговори з центральними державами. – Заповідь і причини війни зі Совєтами. – Большевицький ультимат.
Перша війна з большевицькою Москвою
Початок війни. – Бої за доступи до Києва. Крути. – Оборона Києва. – Відворот на Волинь. – Причини воєнних невдач української республіки. – Заключення миру. – Звільнення Лівобережної України. Наступ на Полтаву та Харків. – Похід на Крим і бої за Донецьку заглибину. – Тактика. Полководці. – Значіння війни з Московщиною. Кінець Центральної Ради.
Доба Гетьманщини
Збройні сили Гетьманщини та її діла
Державний переворот ген. Скоропадського і його наслідки. – Українське селянство в боротьбі з Гетьманщиною та німецько-австрійською окупацією. – Організація Війська. Кадри регулярної армії. – Українські військові частини за Гетьманату. – Спроба віднови козацького стану. – Таращанська повстанська дивізія. – Московські військові формування.
Українська воєнна фльота
Українізація фльоти. – Початки організації української фльоти. – Склад Чорноморської фльоти. – Морська піхота й авіяція. – Українська воєнна фльота за Гетьманату.
Українські Січові Стрільці в Україні. Упадок Гетьманату
У. С. С. в боротьбі з большевиками. – У. С. С. в Олександрівську й на Херсонщині. – Український Національний Союз. Підготова до повстання. – Початок повстання. Бій Січових Стрільців під Мотовилівкою. – Успіхи республіканських військ. Перемога Директорії. – Військові сили Директорії У. Н. Р. – Друга війна з большевиками. – Причина невдач.
Українська Галицька Армія
Бої за Львів та Перемишль
Генеза листопадового зриву. – Український Генеральний Військовий Комісаріят. – Приготова до виступу. – Перший листопад у Львові. – Переворот на провінції. – Перші бої у Львові. – Втрата Перемишля. – Відсіч У. С. С. – Бої у Львові до 21 листопаду. – Українці залишають Львів.
Українсько-польська війна
Організація державної влади й політичне становище З. О. У. Н. Р. – Збройні сили З. О. У. Н. P. – Перші воєнні дії. – Перша українська офензива на Львів. – Друга українська офензива на Львів. – Боєві акції на південно-західньому і північному фронті. – Третя українська офензива. – «Вовчухівська».
Чортківська офензива
Польська офензива й відворот У. Г. А. до Збруча. – Події на Східній Україні. Протибольшевицький фронт У. Г. А. – Початок Чортківської офензиви. – Бої за Бережани, Золочів і Рогатин. – Перехід У. Г. А. за Збруч. – Причини програної війни. Політика й стратегія.
Організація У. Г. А.
Загальна організація. – Боєві формації. Піхота. – Артилерія. – Кіннота. – Летунська ескадра У. Г. А. – Панцирні поїзди та авта. – Помічні формації. Польова жандармерія, булавні відділи і стаційні команди. – Служба зв’язку. – Розвідка й пропаганда. – Технічні війська. Автокольони. – Санітарна служба. – Постачання. – Инші допомічні формації. – Однострій і відзнаки ступнів У. Г. А.
Об’єднані українські армії
Похід проти большевиків
Збройні сили Директорії У. Н. Р. Наддніпрянська армія. – Події в Наддніпрянщині перед і під час переходу У. Г. А. за Збруч. – Воєнні дії в другій половині липня. – Внутрішньо політичне становище. – Закордонно-політичне і стратегічне становище.
Офензива на Київ – Одесу
Галицька Армія. – Верховна команда і вся збройна сила У. Н. Р. – Боєве становище і плян походу. – Початок походу на Київ. – Дальші успіхи укр. офензиви і загальне бойове становище. – Перемога на півдні та здобуття Києва. – Події в першій половині вересня. – Війна з Добровольчою армією. – Оцінка успіхів і невдач. – Закінчення. Доля Наддніпрянської Армії. – Кінець Галицької Армії.